Пошук
  • Иван Правдин

Кейс «Журавлина проти Сканії»: корупція одна – всьому причина, у ній початок і кінець…

Маніпуляція відбувається тоді, коли є половина правди. Це завжди неприємно. І вдвічі неприємніше, коли реальні факти замінюються на емоції, а першопричина конфлікту розчиняється у хвилях дезінформації.

Протистояння між представництвом шведської компанії «Сканія Україна» та її колишнім дилером «Сарни Скан» (діяльність під цим брендом стосується і безпосереднього учасника судових спорів – ТОВ «Фірма «Журавлина») за останні декілька місяців отримало десятки химерних забарвлень: дистриб’ютор проти дилера, іноземний інвестор проти національного, великий проти малого, чесний проти нечесного, монополіст проти підприємця тощо. Ідеальна медійна завіса, за якою можна сховати багато чого. Від розгубленості і нервового пошуку виходу з ситуації, що склалась, до затягування часу, надшвидких домовленостей «у позапроцесуальний спосіб» з представниками судової влади та підробки документів. І схоже, в нашому випадку йдеться аж ніяк не про гіпотетичні ситуації, а цілком реальні події.

Згадати хоча б про першопричину конфлікту – рішення судді Господарського суду Київської області Світлани Чонгової про стягнення 123 млн грн зі шведського інвестора.


6 жовтня 2020 суддя Чонгова С.І. складає повний текст рішення на користь позивача та повністю задовольняє його позов на 123 млн гривень. Не дочікуючись подання апеляційної скарги на своє рішення та розгляду Вищою радою правосуддя дисциплінарної скарги стосовно себе, суддя пише заяву про вихід на пенсію. 19 жовтня 2020 – останній її робочий день, у цей же день їй виповнюється 65 років.


22 жовтня суддею було подано декларацію, в якій вказано про наявність двох квартир в Криму (придбаних ще до окупації). На вебсайті Федеральної податкової служби Росії є дані про громадянку Росії з точно таким прізвищем, ім’ям та по-батькові і з такою самою датою народження, як суддя України Чонгова Світлана Іллівна (https://blogs.pravda.com.ua/authors/butko/5adec7388d423/ ). Відповідно до даних, вказаних в декларації, суддя Чонгова за 10 місяців (1 січня 2020 – 19 жовтня 2020) отримала зарплатню у сумі 1 133 915 грн, це приблизно 113 000 грн/місяць. Крім того, держава забезпечує довічне грошове утримання суддів, середня пенсія суддів складає приблизно 40-50 тис гривень. Але напевно цього виявляється замало, щоб неупереджено розглядати судові справи.


Здавалося б, до судді Чонгової потрапила проста справа, яка б могла стати її останнім акордом справедливого судочинства, адже про свій вихід на пенсію вона точно знала наперед.


Суть справи і тоді, і тепер не потребує глибокого занурення у законодавство, як це наприклад інколи буває у важких суперечках з податковою. В Україні шведський виробник вантажівок Scania працює через дилерську мережу, до якої входять локальні компанії-партнери. Останні ремонтують автомобілі Scania і беруть участь у продажу вантажівок. Таких центрів в Україні 11. Частина з них є незалежними партнерами, а частина належить дистриб’ютору. Як зазначають у компанії, з 1993 року Scania інвестувала у будівництво сервісних станцій в Україні, обладнання та навчання персоналу понад 40 млн євро. За словами головного юриста та члена дирекції ТОВ “Сканія Україна” Сергія Замули, у 2012 році керівництво його компанії дізналося, що один із дилерів – ТОВ “Журавлина” з міста Сарн Рівненської області веде свою діяльність у супереч корпоративним вимогам Сканії, як то: замість оригінальних нових запчастин продає дешеві аналоги та вживані деталі.


Для шведського інвестора репутація – такий самий важливий актив, як і фінанси та сервісцентри, то ж з сумнівним українським партнером припинили відносини ще у 2012 році. Тим більше, що навіть всередині дилерської мережі Сканії до Олега Політила ставились неоднозначно. «Агресивність і неврівноваженість», «лізе зі своїм уставом», «завжди демонстрував, що його буде зверху» – так характеризували «СарниСкан» та його директора дилери з інших областей, які до цього жили дружно, і жодних конфліктів ні в кого зі Сканією не було ані до Політила, ані після нього. «Напевне, зіграли роль декілька факторів. Він прийшов у цей бізнес пізніше за інших. І, вочевидь, будь за що волів наздогнати втрачене. Не дуже переймався, де і кому буде продавати вантажівки, хоча у нас було правило – не займатись бізнесом на території інших дилерів.

Надзвичайне значення мала й близькість «СарниСкан» до західного кордону. За тих умов втриматись від використання європейських запчастин, що на 20% дешевше, дуже важко, адже це моментально виводить бізнес до дуже прибуткового у порівнянні з іншими дилерами», – так коментували не на запис ситуацію партнери «Сканії» з інших регіонів. А нашу думку, грав свою роль й ще один чинник. Сарни – найменший за чисельністю населений пункт, де був розташований дилерський центр «Сканії». І потужний місцевий бізнесмен за таких умов – цар і бог, як психологічно (сам для себе), так і для оточуючих (йдеться й про корупційний вплив на чиновників різного ґатунку, й про вплив на суддів). Про звичку «СарниСкан» судитись ледь не з усіма – добре знають в регіоні, і коментують: «Він вміє домовлятись з суддями». Тож, можливо, про те, що одна з суддів вже збирається на пенсію і розглядає останні справи в Сарни довідались одними з перших і вирішили з того скористатись. Іншого пояснення дивному рішенню судді Чонгової ми не бачимо. Судіть самі.


Із “Журавлиною” у Scania були укладені дві угоди. Перша, підписана в 1999 році, передбачала надання “Журавлині” права ремонту автомобілів торгової марки Scania. Тобто рівненський дилер працював як сервісний центр: купував у Scania запчастини з певною знижкою і встановлював їх на автомобілі. Друга угода, укладена у 2005 році, передбачала виконання сарненською компанією повноважень дилера. “Журавлині” надавалося право продажу автомобілів у п’яти областях: Волинській, Рівненській, Хмельницькій, Вінницькій та Чернівецькій. Проте це право не було ексклюзивним: “Сканія Україна” могла напряму продавати продукцію в цих областях. Дилер міг купувати автомобіль у Сканії і продавати його покупцю зі своєю маржею або ж надавати агентські послуги з пошуку покупця, якому “Сканія Україна” напряму продавала автомобіль за сприяння дилера. При цьому “Журавлина” отримувала винагороду в розмірі 2% від угоди. Де-факто відносини між ТОВ “Сканія Україна” і ТОВ “Журавлина” були припинені у 2012 році. Проте юридично Рішення про розірвання дилерського договору було ухвалене лише аж у 2017 році.


У 2019 році “Журавлина” подала на “Сканія Україна” кілька позовів до суду, серед яких – вимога стягнути 123 млн грн втраченого прибутку, розрахованого за період з 2012 року по 2017 рік включно. Позовні вимоги були сформовані на підставі буцім-то втрат від надання послуг з обслуговування автомобілів Scania та їх продажу в п’яти областях.


Однак ключовий момент: як обчислювались ці втрати?


По-перше, ми маємо доведений факт, що з 2012 року фактично взаємини з «СарниСкан» припинилися. ТОВ «Фірма «Журавлина» була повідомлена про розірвання договору з майстернею листом від 02.11.2016 року, а також численними листами, факсами та е-мейлами, але вперто продовжувала створювати видимість того, що договір діє. І якби суддя підійшла до вивчення справи сумлінно, то вона просто не відкривала б провадження у справі через пропуск строків позовної давності. Але ж ні, суддя Чонгова з невідомих (але дуже зрозумілих) міркувань відразу пристала на позицію «Журавлини» про те, що нібито про «порушення своїх прав» вони дізналися лише під час останнього відрядження їх співробітника до Львова, де він ознайомився з висновком експерта щодо огляду програмного комплексу МІФ. Серйозно? На кого це розраховано? Тільки на суддю, що вже йде на пенсію, не інакше.


По-друге, якщо вже суддя й вирішує винести рішення на користь сторони, сумнівність порушення прав якого не видна тільки сліпому, то хоча б рахувати вона повинна правильно. Але ж достовірно сказати, звідки адвокати «Журавлини» взяли свою розрахунки на 123 млн грн, не можуть навіть вони самі.


Так, щодо вартості проданих авто, то вони стверджують, що інформація взята з внутрішньої інформаційної системи «Сканії», але при цьому самі ж стверджують, що від цієї системи їх відключили у 2012 році. Тут вже треба зробити, як у відомому анекдоті про труси та хрестик, або визнати, що ви знали, що ваші права порушувались з 2012 року, і про жодні строки позовної давності не може бути й мови, або ж показати, яким чином ви заходили у інформаційну систему «Сканії» після 2012 року.


Щодо кількості проданих авто, то й тут у позові не все добре. Кількість продаж порахували шляхом простого отримання інформації від сервісних центрів МВС про кількість зареєстрованих авто марки Scania на території, де діяв дилер (за період 2005-2017 рр)). Після чого вони порахували 7% від суми проданих авто як свою комісію. Але ж ми пам’ятаємо, що винагорода залежить від того, хто саме продав автівку. В теорії можна припустити, що вантажівки, що продавались у Рівненській області іншими дилерами, могли бути реалізовані самою «Журавлиною» Але якщо це був продаж власне «Сканії» (а з’ясувати це можна, просто переглянувши бухгалтерську документацію дистриб’ютора), то потенційна винагорода «Журавлини» ніяк не могла бути вищою за 2% і то, лише за умови виконання дилером послуг зі сприяння в укладенні угоди.


По запчастинам і послугам – та сама ситуація. Єдиним доказом «втрат» служила самостійно складена «Журавлиною» табличка розміром близько 5000 сторінок з переліком замовлення-нарядів і їх сумою. Ніяких інших документів як доказів надано не було. Але ж наголосимо ще раз, що жоден з договорів не забороняв Сканії чи будь-яким іншим дилерам самостійно здійснювати продаж запчастин та виконувати ремонти автомобілів. Сума упущеної прибутку взята просто як 20% від вартості всіх запчастин і сервісу за 2012-2017 рр. Ніякими первинними або будь-якими ще документами це не підтверджено, тільки таблицею, підготовленою власноруч. Для будь-якого притомного судді така доказова база – як мінімум, є дуже спірною, тим паче враховуючи судову практику стосовно упущеної вигоди. Але не для екссудді Світлани Чонгової. “Суд ухвалив рішення із сумою копійка в копійку на їхню користь. Ми підозрюємо, що на це рішення могла вплинути корупційна складова”, – коментують в Сканії.

Як не дивно, але наявність корупційної складової інколи можна довести, навіть фактами, що безпосередньо до певних судових справ, на перший погляд, жодного відношення не мають. Бо ключовий аспект тут знову та ж сама репутація.

16 лютого 2021 року у канцелярії Шевченківського управління поліції м. Києва за №3022 була зареєстрована заява про вчинення кримінальних правопорушень. Й мова йде про того самого директора «Фірми «Журавлина» Олега Політила.


Підставою для подання заяви стали факти щодо вчинення протиправних, кримінально караних дій, в яких вбачається склад злочинів, передбачених ч. З ст. 358, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 382, ст. 14 ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України. Справа в тому, що відповідно до «Угоди про майстерню», розірвання якої так оспорювалось ТОВ «Фірма «Журавлина», «Сканія Україна» має право за власним рішенням негайно припинити її дію шляхом надання ТОВ «Фірма «Журавлина» письмового повідомлення про таке припинення у випадку будь-якого продажу або передачі права власності на всі активи ТОВ «Фірма «Журавлина», або значну їх частину, або на дольову участь в ТОВ «Фірма «Журавлина».


19.05.2008 р. учасник ТОВ «Фірма «Журавлина» Никончук О.С. відчужив свою частку у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Фірма «Журавлина» на користь іншого учасника – Політила Олега Володимировича. Таким чином, з 19.05.2008 р. у «Сканії» виникло право на припинення Угоди про майстерню в односторонньому порядку, що згодом і було зроблено. Аж раптом, під час розгляду справи у судді С.Чонгової, 20.07.2020 р. директором ТОВ «Фірма «Журавлина» Політило О.В. до Господарського суду Київської області було подано письмові пояснення у справі №918/914/19, до яких додано й посвідчену Політилом О.В. копію так званого Протоколу узгодження правочину від 15.05.2008 р. Вказаним документом «Сканія Україна» нібито погодила відчуження частки статутного капіталу ТОВ «Фірма «Журавлина». Зрозуміло, що керівництво «Сканія Україна» про цей протокол й гадки не мало оскільки такий документ Сканією ніколи не укладався, однак на ньому стоїть підпис тодішнього директора Адреаса Пуеккера, що вже давно на пенсії, але продовжує проживати в Києві. На сьогодні роль А.Пуеккера в зростанні добробуту «СарниСкан» вже є очевидною. Саме він прийняв рішення про надання дилерства «Журавлині» (про що він сам і зізнався – https://www.vectornews.net/exclusive/187734-konflkt-skanya-zhuravlina-za-scho-naspravd-maye-buti-soromno-andreasu-puekkeru.html).


Саме А.Пуеккер неодноразово виступав в судових процесах (за довіреністю від О.Політила) проти своєї колишньої компанії. Однак дійти до підробки документів – на таке не очікували навіть шведи.


Справа в тому, що ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2020 р. у ТОВ «Фірма «Журавлина» було витребувано оригінал Протоколу з метою подальшого проведення його судової технічної експертизи щодо давності нанесення підписів. Між тим, листом від 09.09.2020 р. Політилом О.В. подано до суду лише нотаріально посвідчену копію Протоколу та нотаріально посвідчену заяву А. Пуеккера про його підписання. А вже за декілька тижнів судді винесли немотивоване рішення про стягнення зі «Сканія Україна» десятків мільйонів так званої упущеної вигоди.


Ось як коментує ситуацію адвокат Станіслав Єна, що діє в інтересах «Сканія Україна»: «Мій клієнт ніколи не узгоджував з ТОВ «Фірма «Журавлина» правочину щодо відчуження частки ТОВ «Фірма «Журавлина» в контексті застосування пп. (а) п. 4.2. Угоди про майстерню, та не підписував із ТОВ «Фірма «Журавлина» Протокол про узгодження правочину від 15.05.2008 р. Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України, в редакції, що діяла 15.05.2008 р. правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Отже, печатка була обов’язковим реквізитом у 2008 р. Між тим, на момент підписання Протоколу (2019-2020 рр.) у А. Пуеккера був відсутній доступ до печатки Клієнта, оскільки він вже не мав жодного відношення до ТОВ «Сканія Україна», тому на Протоколі відтиск печатки відсутній. Враховуючи зазначене, а також тісний зв’язок А. Пуеккера та О. Політило, вважаємо, що останні за попередньою змовою склали та підписали Протокол про узгодження правочину, датований 15.05.2008 р. значно пізніше, а саме у 2019-2020 рр. з метою його подальшого використання у судовій справі №918/914/19, введення в оману суду та стягнення коштів з Клієнта». Власне додати до цього коментаря немає чого, окрім хіба того, що суддя Чонгова й сама рада була «ввестись в оману». Але то вже питання до правоохоронних органів, бо корупція була, є і залишиться ще надовго головною сферою їх діяльності.


А щодо маніпулювання інформацією – то доречно в цьому аспекті буде навести слова гендиректора Всеукраїнської Асоціації автомобільних імпортерів і дилерів Олега Назаренка, який прокоментував ситуацію на своїй сторінці в соцмережі так: «В останні 2-3 дні я зіткнувся з численними зверненнями представників ЗМІ з проханням прокоментувати існуючий конфлікт між Сканія Україна та їх колишнім дилером, з яким вони не продовжили контракт. І причому, звучать питання в стилі: «А Вам погано чи добре, коли Ви п’єте самогон вранці?») Так і тут: «Вам шкода або не шкода дилера, якого образив нібито інвестор Сканія!». Хлопці журналісти, Ви вважаєте, що вмієте маніпулювати? Страшно не люблю спроб втягнути мене в кампанію замовного чорного піару! Але питання: чи має право кожен споживач, кожен представник бізнесу і кожна людина не продовжувати договір, який його не влаштовує або порушує його права? Або якщо я підписав з кимось договір, то я стаю його рабом? Свобода дій і незалежність прийняття рішень є основоположним правилом бізнесу, функціонування нормального суспільства і здорового бізнес середовища. … Як деяким не дивно, але мета будь-якої компанії і будь-якого бізнесу – заробляти гроші і отримувати дохід, пропонуючи натомість свою продукцію і послуги. А якщо Сканія в Україні вкладає гроші в створення інфраструктури, будівництво нових станцій і приміщень, в техінструмент, в навчання співробітників і передачу унікальних технічних знань, офіційне працевлаштування співробітників, виплату «білих» зарплат і податків, то вона – інвестор, якому потрібно допомагати, а не переслідувати і обливати брудом…».

7 перегляд0 коментар