Пошук
  • Иван Правдин

Інвестор заблукав в «сутінках справедливості»: у справі Сканія проти Журавлини новий склад суду

У світі бізнесу є деякі базові правила, які є незмінними незалежно від географії та часу їх застосування. Зокрема, у разі, коли інституційний або приватний інвестор розміщує свій капітал у певний актив, у нашому випадку в українську економіку, він керується не тільки такими очевидними принципами як прибутковість та податкове навантаження, але й так званою толерантністю до ризику. Або іншими словами - рівнем корупції та наявністю принципів верховенства права в країні. Зазвичай, в Україні на теоретичному рівні говорять про боротьбу із першим та наявність другого, але практика показує, що не все так однозначно.

Наприклад, все більш токсичною стає справа, у якій «Сканія Україна» (український підрозділ шведського виробника вантажівок) намагається вибороти справедливість в судовому порядку, позиваючись проти фірми «Журавлина».


Перебуваючи у постійному фокусі уваги ЗМІ, ця справа вже не тільки відома в коридорах влади, але й набула розголосу в дипломатичних установах. Ще в січні 2021 року народний депутат Галина Янченко заявила, що «справа інвесторів зі Scania перебуває на особливому контролі парламентської Спецкомісії з питань захисту прав інвесторів. Згодом інвесторів запрошували на засідання ТСК, де вони ще раз підтвердили абсурдність ситуації, в яку вони потрапили, судячись з Журавлиною.


Про підвищений інтерес до справи заявив і Надзвичайний та повноважний посол Королівства Швеція Тобіас Тіберг, в квітні 2021 року заявивши про те, що «ситуація навколо Scania не додає ентузіазму шведським інвесторам». Слід розуміти, що дипломати до останнього намагаються уникати будь-яких коментарів щодо справ, судовий розгляд яких ще не завершено. Але вочевидь, у шведів просто увірвався терпець. Вони банально не розуміють, як не складний з точки зору права спір може тягнутись дев’ять років (якщо аналізувати усі суди усіх інстанцій). А тим більше як реагувати на той факт, що в одному з найбільш резонансних аспектів цього протистояння – свавільному рішенні судді Світлани Чонгової – вже півроку не можуть поставити крапку у Північному апеляційному господарському суді.


Для читачів, що вперше читають про цей кейс, коротко нагадаємо суть справи.

Шведська компанія Scania, яка входить у групу Volkswagen, представлена в Україні з 1993 року, працює через офіційного дистриб'ютора (дочірню українську компанію ТОВ "Сканія Україна") та мережу дилерів. За останні 12 років роботи Scania сплатила в Україні податків на майже 100 мільйонів євро. З одним з дилерів, ТОВ "Фірма Журавлина", Scania вирішила розірвати відносини ще у 2012 році. Причиною стали не дотримання українською компанією умов договору про співпрацю. Дилера "спіймали" на використанні не оригінальних, а також б/у деталей під час ремонту автомобілів Scania. Про розірвання відносин шведська компанія офіційно повідомила ТОВ "Фірма Журавлина. Однак, остаточно припинити їх вдалося лише у судовому порядку в 2017-му. Минуло два роки, і вже екс-дилер звернувся до суду та зажадав від Scania компенсацій. За нібито "втрачену вигоду" та, начебто, не продані з вини шведської компанії автомобілі та ненадані послуги. Екс-дилер оцінив свої "претензії" у 123 млн грн. І суддя Чонгова задовільнила ці претензії без жодних на те підстав та без жодних доказів.


Як зазначає Scania, вимоги про стягнення з великого міжнародного інвестора сотень мільйонів гривень ґрунтувалися не на платіжних документах, а на самостійно вигаданих ТОВ "Фірма Журавлина" розрахунках. Юристи уважно вивчили рішення суду, знайшли там безліч порушень. Починаючи від визнання допустимими доказами документів, які були складені позивачем самостійно, а також відсутності аргументації позиції суду в мотивувальній частині судового рішення. ЗМІ відверто писали, що складається враження, що суддя Чонгова приймала його "як в останній раз" в прямому і переносному значенні, адже це її рішення стало останнім у її кар'єрі – за кілька днів вона офіційно вийшла на пенсію.


Апеляційна інстанція швидко взяла цю справу до перегляду, але потім забуксувала. Перенесення справи раз-по-раз (з різних причин – карантинні обмеження, клопотання сторін, відпустки, лікарняні тощо). Були ці причини вигаданими чи реальними – судити не будемо, бо справа хоч і поволі, але слухалась. Рішення мало бути ось-ось винесеним.


І раптом – все з початку. 5 травня 2021 року в Реєстрі судових рішень з’являється ухвала Північного апеляційного господарського суду у справі № 918/914/19, з якої стає відомим про наступне: «Розпорядженням керівника апарату від 28.04.2021 у зв`язку з перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному справу №918/914/19 передано головуючому судді Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П. За вказаних обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2020 у справі № 918/914/19 підлягає розгляду спочатку колегією суддів у визначеному протоколом від 28.04.2021 складі».


18 травня 2021 судді будуть знову заслуховувати усі аргументи сторін. Чи нормально це? Навряд чи, адже тактика і позиція сторін у справі була очевидною і зрозумілою останні півроку. Сторона «Сканія Україна» наводила юридичні обгрунтування та докази у справі, а сторона «Журавлини» - «завалювала» суд безпідставними клопотаннями та здійснювала процесуальну диверсію, а щодо суті позову висловлювалась просто: «Ми не звертаємо увагу на всі ваші доводи, бо ми праві, і все тут. Тому давайте нам наші гроші». Це звичайно, вільний переказ, але загальне враження саме таке.


Що буде далі? Чи будуть «нові» судді слухати справу так само довго чи спробують пришвидшити – не відомо. Так само не відомо, чому новий склад суддівської колегії не вдалось підібрати від час першого автоматичного розподілу (доводилось повторно проводити цю процедуру). В інвестора все ще вірять в справедливість українського правосуддя, але надії на це все менше.


Як відомо, обов’язком справедливого судді є розгляд справи в розумні строки (п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Ця вимога пов’язана із самою суттю і змістом поняття «дія закону в часі», загальним поняттям про постійне оновлення позитивного права. Відомо, що суспільні відносини змінюються, і це викликає потребу в їхньому іншому законодавчому забезпеченні. Така ж ситуація із судовим рішенням, яке виноситься з невиправданою затримкою, адже із часом воно втрачає практичний зміст для суб’єкта процесу. Тяганина у справі — це «сутінки справедливості», коли її встановлення, або «світанок», не настає, тобто відбувається накладення «сірого на сіре». Очікування права, його захисту, що тривалий час не відбувається, призводить до того, що правосуддя породжує відчай, безнадійність, зневіру в справедливості судді.


Україна це має зрозуміти як можна швидше, бо Сканії є куди «вирватись» із цих сутінок, а нам, на жаль, ні. І це вже навіть не питання іноземних інвестицій, а банального виживання.


Іван Правдін


94 перегляд0 коментар